У Наталії Єгорової – соціальної працівниці проєкту «100 відсотків життя та якісних послуг на Кіровоградщині», що підтримано Глобальним фондом, з початку року під супроводом 38-річна Ніна (ім’я змінено).
У неї – погане минуле. Чотири роки жінка вживала наркотики, алкоголь. Її ледь витягнули з лап смерті. Нині вона рік як не вживає.
Та минуле дало про себе знати «букетом» хвороб, серед яких – туберкульоз. У протитуберкульозному диспансері Ніна отримувала сейф-бокси із ліками. Однак жінка пропускала лікування.
Нерегулярний прийом ліків призводить до того, що мікобактерія мутує, стає стійкою до препаратів. Вилікувати туберкульоз буде складніше. Тому жінці рекомендували дот-супровід – це контрольований прийом протитуберкульозних препаратів, який здійснює БО «100 відсотків життя. Кропивницький».
Так Ніна потрапила під супровід до Наталії Єгорової. Вона сформувала прихильність до лікування, допомогла поборотися з алкоголізмом, мотивувала влаштуватися на роботу. І з кожним днем відчувався результат. І, навіть, коли Ніна потрапила до лікарні із струсом мозку (це окрема історія, якою займається поліція), поряд із жінкою була саме Наталя.
«Її ніхто не навідував. Мама через минуле доньки, досі не хоче з нею спілкуватися. Я зараз намагаюся побудувати між ними місток взаєморозуміння. Одного разу я вмовила сестру Ніни її відвідати. Та прийшла один раз і потім зникла. Я не могла залишити жінку саму – купувала ліки, приносила щось поїсти, навіть, в день виписки була поряд. Мені її дуже шкода, як людину. Коли Ніна стала себе трохи краще почувати, я почала допомагати їй з оформленням пенсії по інвалідності – разом стояли у чергах, їздили в інстанції. Лікування туберкульозу в цей час вона не пропускає. Старається, щоб одужати. Їй залишився ще місяць. Динаміка спостерігається позитивна. Ще трохи – і туберкульоз залишиться в минулому», – розповідає соціальна працівниця.
Туберкульоз тривалий час розвивається в організмі людини без будь-яких зовнішніх ознак. У цей період мікобактерія туберкульозу починає розмножуватись в легенях або інших органах, а імунна система намагається зупинити або уповільнити цю агресію. Коли ступінь ураження органу набуває значних розмірів, людина починає відчувати нездужання, у неї спостерігаються: кашель, що триває понад 2-3 тижні, рясне потовиділення вночі, слабкість, безпричинна втрата ваги, підвищення температури тіла до >37 градусів без видимої на те причини, що триває понад тиждень, задишка без значного фізичного навантаження, біль у грудній клітці. При цих симптомах обов’язково необхідно звернутися до свого сімейного лікаря.