У Кіровоградській області бракує близько 1,5 тисячі вчителів молодших класів та 8,8 тисячі вчителів-предметників. Про це йдеться у результатах спільного масштабного дослідження громадської спілки «Освіторія» та дослідницької агенції FAMA.
Дослідження тривало понад рік і для нього залучили більше 10 тисяч учителів та студентів педагогічних спеціальностей. Серед ключових знахідок — вчителів дедалі меншає і в містах, і в селах.
Із початком повномасштабного вторгнення учительський склад скоротився на 12%, тобто майже 40 тисяч вчителів. Існує значний розрив між учителями гуманітарних і технічних напрямків — останніх менше у півтора рази .
Окрім того, вчителі стають старшими. Середній вік українських педагогів становить 45 років, а понад 30% вчительського складу — педагоги передпенсійного та пенсійного віку. Більшість педагогів — жінки (86%).
«З професії стрімко вимиваються молоді вчителі до 30 років — за останні роки їх кількість зменшилась більш ніж в 1,6 разів! З 2018 по 2023 рік ми втратили 15 тисяч молодих людей, яких не змогли замінити» — коментує засновниця Освіторії Зоя Литвин.
Понад 40% вчителів налаштовані піти з професії до 2030 року. І тільки трохи більше половини студентів педагогічних спеціальностей планують працювати вчителем у школі найближчими роками. Варто зазначити, що через низький престиж професії протягом останніх 6 років середній вступний бал на педагогічні спеціальності знижувався.
Математичне моделювання показало: навіть за наповнення класів відповідно до норм законодавства, до 2030 року прогнозований брак вчителів ймовірно складатиме 108 тисяч педагогів, але ця цифра може бути значно більшою.
Тільки 47% вчителів задоволені своєю роботою, а абсолютна більшість педагогів — 80% — вважають, що суспільство не цінує їхню працю. При цьому, вчителі переважно вдоволені стосунками із учнями, колегами та батьками, а головними демотиваторами називають бюрократію, низьку заробітну плату та велике навантаження. Лише 12% задоволені рівнем заробітної плати, а 94% висловились за скорочення бюрократичного навантаження як головного мотиватору.
Учителі продемонстрували високий запит на вдосконалення знань. Найпопулярніші — англійська мова (73%), цифрові навички та запити пов’язані з війною: перша домедична допомога, правила поведінки в надзвичайних ситуаціях та ментальне здоров’я. Окрім того, 43% вчителів визнають, що потребують додаткових знань з української мови, водночас дев’ять із десяти — уникають російської мови, навіть якщо необхідно точніше пояснити матеріал.
«Це дослідження — запрошення всіх освітніх стейкхолдерів до діалогу та до дій на основі реальних даних. Вберегти нашу освіту від занепаду можна лише одним шляхом — через створення умов для вчителів, бо без них жодна освітня реформа чи стратегія не спрацює», — каже Зоя Литвин.
«По перше, бюрократичне навантаження, яке відволікає від суті професії — навчати дітей — має піти. Це не потребує додаткових вливань коштів, але значно розвантажить вчителя! Звичайно, мають бути достойні зарплати. Але молодь відлякує не тільки низька платня — а низький престиж та неготовність до реальної роботи в школі. Шоку введення в професію, який молоді педагоги відчувають у перший рік, могла б запобігти адекватна підготовка із акцентом на практику, як це працює в таких освітніх супер державах як Фінляндія. Педагогічна освіта має йти в ногу з освітніми реформами. Кадровий потенціал у нас є, головна задача — не втратити його!» — підсумовує Литвин.
Дослідження також містить аналіз педагогічної когорти, її мотиваторів, потреб у навчанні, ставленні до реформи НУШ, та прогнози щодо кадрових потреб. Ознайомитись із ключовими цифрами на дашборді Power BI та завантажити звіт можна за посиланням.
