Безвізовий режим – переваги спілкування та економія грошей

Кажуть, ставленням до безвізу можна маркувати «друзів» Москви. Не знаю наскільки справедливе таке твердження, але проти спрощення переходу західного кордону для українських політиків, насправді, виступати якось дико.

Насамперед, тому що це економить гроші. Проста арифметика: торік шенгенські туристичні візи отримали 1 мільйон 400 тисяч українців і кожен із них сплатив 35 євро візового збору та стільки ж за послуги візового центру.

Сумарно бажання подорожувати Європою забрало з кишень українських туристів у 2016-му понад 2 мільярди 352 мільйони гривень. Тому, якщо товариші Мураєв, Рабінович або ж пані Тимошенко критикують безвіз – нехай пояснять людям, своїм виборцям, чому для них це погано.

Цікаво, що одні і ті ж політики, котрі ще позавчора розповідали, що безвіз неможливий, учора переконували, що влада нічого не робить і, навіть, обманює, сьогодні заявляють, що він нікому не потрібен.

Насправді потік українських туристів до Європи може зрости в рази у порівнянні з майже півтора мільйонами українців, котрі в минулому році отримали шенген. До речі, загальна кількість переходів туди та назад дорівнювала у 2016-му приблизно 15 мільйонам.

Уперше реальний рух до безвізу розпочався з домовленості міністра закордонних справ Петра Порошенка на початку 2010 року. Саме тоді з’явився вичерпний перелік умов для спрощення візового режиму.

У 2014 році Петро Порошенко назвав досягнення безвізу одним із основних пунктів своєї передвиборчої програми кандидата в Президенти. Тому сьогодні він може заслужено святкувати досягнення мети.

Втім, одному Порошенку це б не вдалося. Саме тому Президент у своєму телезверненні подякував і європейським друзям України, і українським політикам, і, навіть, громадським активістам – тих самих, котрі часто критикують і його самого. Адже, насправді у питанні виконання умов безвізу, як і в боротьбі з корупцією, Порошенко ніколи не був проти вимог громадськості. Зокрема, без політичної волі та тиску Президента не створювалися б антикорупційні органи.

Ну і, зрештою, безвіз – велика поразка російської дипломатії та крах всіх пропагандистських і фінансових зусиль Кремля.

Ні фінансування, ні підтримка правих партій у Франції, Угорщині та Італії. Ні відомі антиукраїнські пропагандистські кампанії у Нідерландах. Ні інформаційні провокації каналу «Росія-24», котрий цілодобово веде мовлення на Європу англійською мовою. Ніщо і ніхто не змогли зупинити надання Україні безвізу.

Звичайно, тепер російські медіа спробують знецінити це досягнення, розповісти про черги кордоні, або про ганебну поведінку якогось українського туриста в ЄС. Хоча усі, хто хоч раз бував закордоном, неодноразово бачили хамську поведінку саме росіян.

У будь-якому випадку безвіз досягнуто і що далі?

Насамперед це налагодження контактів із європейцями та обмін досвідом.

Європа завжди позитивно впливає на українців незалежно де вони побували: у багатій Німеччині чи відносно бідній Польщі. Саме після подорожі ідеально рівним сільськими дорогами польської частини Карпат українці Галичини почали блокувати рух у себе вдома, вимагаючи ремонту ям. Після повернення з Італії навіть у маленьких містечках Західної України з’явилася доставка піци...

Безвіз – це тільки початок. Його результати ми побачимо за кілька років, коли Україна стане ще більш європейською і зовсім не схожою на «совок».

 

Віктор Уколов